-
1 patter
1. n1) соціальний жаргон2) скоромовка3) речитатив4) розм. слова пісні, текст комічних номерів; реприза5) розм. базікання, балаканина6) стукання7) тупотіння2. v1) говорити скоромовкою, торохтіти2) говорити на жаргоні (таємною мовою)3) розм. розмовляти якоюсь мовою4) барабанити, стукати, порошити (про дощ тощо)5) дріботіти, тупотіти6) кидати із стуком7) оббризкувати8) розм. їсти* * *I n1) умовна мова, соціальний або професійний жаргон2) скоромовка (торговців, фокусників)3) речитатив; слова пісні, текст комічних номерів; реприза4) порожня балаканина; тріскотняII v1) говорити скоромовкою, тараторити2) базікати пусте, безглуздо тараторити3) говорити на жаргоні, таємною мовою ( to patter flash); говорити ( якою-небудь) мовоюIII nстукіт, постукування ( дощових крапель); легкий тупіт, тупотіння, шльопанняIV v1) тарабанити, стукати ( про дощ); тупотіти, шльопати (patter about, patter around); кидати зі стуком2) оббризкувати; обляпуватиV n; сл. -
2 говорить
о ком о чём1) казати [Що кажеш? Чи казали йому про це?], говорити, мовити, мовляти про кого, про що, за кого, за що, а теснее: (сообщать) промовляти, хвалитися кому (до кого). -ить в защиту кого - говорити в обороні кого, промовляти за ким, за чим. [Все промовляє за його невинністю]; (в приподнятом стиле) глаголати, правити. [Про божественне діло глаголати, про високі науки правити];2) (беседовать) балакати, розмовляти, гомоніти з ким про що, за що. -ить на каком-л. языке - говорити, балакати, гомоніти якоюсь мовою. [Говорити українською мовою (по-ураїнському, -ськи). Він по- німецьки не балакає]. -ить на многих языках - говорити багатьма мовами. -ить (болтать) на чужом языке - цвенькати, чесати, вирубати [По-московському так і чешуть. Ляхом вирубати (Кул.)], на непонятн. яз. - джеркотіти, ґерґотати;3) (поговаривать) славити [Славили, що в нього тітка відьма (М. Вовч.)], подейкувати, гудкати (срв. Болтать). Говорят - кажуть (люди) подейкують;4) (произносить речь) промовляти. [Ісус, промовляючи, каже]. Начинать (начать) говорить - знімати (зняти) мову, річ, голос. Начинать -ить (о ребёнке) - починати балакати, нарікати. Продолжать говорить - казати далі, провадити далі. Нечего (не стоит) и говорить - шкода й казати (говорити). Говорят (же) вам, что - казано-ж-бо вам, що… -ить, не стесняясь - говорити (казати) без обрізків, непримушено. -ить наобум - говорити навмання. -ить в тон кому - говорити під лад кому. - ить чьему-л. сердцу - промовляти до серця кому. -ить быстро, как трещётка, скороговоркою - дріботіти, дроботіти, чесати, торохтіти. -ить сквозь зубы - цідити. -ить басом - баса говорити. -ить вздор - см. Вздор. -ить без сознания, не давая отчёта себе в знач. слов - блудити словами. -ить пространно - розводитися. Красно говоришь - золоті в тебе уста. -ить про себя, в душе - казати на думці, до себе. -ить изустно - казати з уст. -ить так и этак (противоречиво) - двоїти, гнути сюди й туди. -ить обиняками - говорити на здогад. Говоря без обиняков - без сорома казка, без околичностей кажучи. Откровенно говоря - щиро кажучи, направду кажучи. Говоря словами чего-л. (пословицы) - мовляв (кажучи) чим (приказкою). Говоря словами такого то - мовляв (кажучи) словами когось, мовляв он-той. [Мовляв проф. Владимиров. Мовляв словами однієї з «недостойних» (Єфр.)]. Не говоря о чём-л. - поминувши щось. Коротко говоря - найшвидче сказати, коротко кажучи. Не с тобой говорят - не до тебе мова (річ). Ни слова не говорит - ні пари з уст, ані слівцем не п(р)охопиться. Не говоря дурного слова - не казавши лихого слова. Едва может -ить (голоса не хватает) - ледві голос подає, голосу не відтягне. Лишиться способности -ить - стратити мову. -ить будто заученное - вичитувати. Говорит как по писанному - каже, як з листу бере. Говорящий (прилаг.) - говорящий, говорющий. [Говорюща машина]. Неумеющий -ить (о ребёнке) - немовлящий. Срв. Болтать, Бормотать, Лепетать, Мямлить и т. п.* * *1) говори́ти, бала́кати; мовля́ти, гомоні́ти; (выражать в устной речи; высказывать) каза́ти, мо́вити, промовля́ти; ректи́2) (разговаривать, беседовать) говори́ти, розмовля́ти, бала́кати3) (свидетельствовать о чём-л.) сві́дчити, говори́ти, промовля́тивообще́ (в су́щности) говоря́ — в знач. вводн. сл. взагалі (загало́м) ка́жучи
-
3 speaking
['spiːkɪŋ] 1. adj1) що гово́рить2) вира́знийspeaking likeness — живи́й портре́т
speaking look — вира́зний по́гляд
3) що гово́рить (розмовля́є) ( якоюсь мовою)4)generally speaking — взагалі́ ка́жучи
2. nroughly speaking — у зага́льних ри́сах
розмо́ваplain speaking — відве́рта (щи́ра) розмо́ва
in a manner of speaking — якщо́ мо́жна так сказа́ти
course in public speaking — курс ора́торського мисте́цтва
-
4 об'єктна мова/метамова
ОБ'ЄКТНА МОВА/МЕТАМОВА - парні категорії, що позначають: 1) мову, засобами якої описують деяку предметну (позамовну) дійсність (предметна, або об'єктна, мова (ОМ), мова-об'єкт); 2) мову, засобами якої досліджують і описують ОМ. У такому випадку метамова (ММ) буде ОМ для метаметамови (МММ) В. исловлювання належить до ОМ, якщо і тільки якщо в ньому йдеться про позамовну для даної мови дійсність (напр., "Сократ - філософ"). Висловлювання належить до ММ, якщо і тільки якщо в ньому йдеться про вирази ОМ (напр., слово "Сократ" складається з шести літер") Я. кщо деяка ОМ становить предмет аналізу, то ММ буде засобом його здійснення, тобто мовою, в якій і за допомогою якої здійснюють аналіз ОМ. Напр., у ситуації пояснення специфіки правил граматики англ. мови - англ. мова буде ОМ, а укр. мова (мова відповідних пояснень) може бути ММ, хоча дослідження будьякої мови можна здійснювати, не обов'язково користуючись іншою мовою (пояснення граматичних правил укр. мови можна здійснювати, користуючись укр. мовою). Мови, в яких відсутнє чітке розмежування між ОМ і ММ, називають, згідно з Тарським, семантично замкненими. Такі мови включають, окрім своїх власних висловлювань, ще й імена цих висловлювань (напр., "Сократ - мудрий" - розповідне речення), а також висловлювання щодо істинності/хибності сформульованих у цій мові тверджень, що може призводити до т. зв. семантичних парадоксів (напр., "Я кажу неправду"). Природні мови є семантично замкненими (і про позамовну дійсність, і про саму мову говоримо, користуючись якоюсь однією і тією самою природною мовою), на відміну від формалізованих мов сучасної логіки, що є семантично незамкненими - з огляду на їхню специфічну структурну будову: чітке і свідоме розшарування двох рівнів: ОМ і ММ. Така специфіка допомагає, зокрема, уникнути семантичних парадоксів (див. формалізована мова, парадокс, Тарський).І.АлексюкФілософський енциклопедичний словник > об'єктна мова/метамова
-
5 произносить
произнести и произнесть1) (говорить) промовляти, промовляти, вимовляти, вимовити, проказувати, проказати, виголошувати, виголосити, вирікати, виректи, прорікати, проректи, виповісти, вигомоніти що; [Здається, наче-б то одні слова вони промовляють (Єфр.). Напівмертві уста вимовляють її ім'я (Коцюб.). Часом він проказував цілі довгі фрази якоюсь незрозумілою мовою (Корол.). Ці чудові слова, найбільшого письменника з чистою совістю може проказати все українське письменство (Єфр.). Виголосив діялог двома неоднаковими голосами (Крим.). Хто вирік оттаке? - питалися лякливо богомольці (Дн. Чайка). У всьому тому не провинив Йов і не виповів нічого безумного проти Бога (Кн. Йова). Усе це з плачем вигомоніла Маланка Андрієві в спину (Коцюб.)]. -сить, -сти речь - промовляти, промовити, виголошувати, виголосити, казати, сказати промову. -сить стихи, молитвы - проказувати вірші, молитви. -сить, -сти приговор - вирікати, виректи присуд. -сти вслед за кем - проказати за ким. -сить о чём свое суждение - вирікати свій суд про що, висловлювати свою думку про що. Быть в состоянии -сти - добути голос. [Хочеться похвалитись і не добуду голосу з грудей (Коцюб.)];2) (выговаривать) вимовляти, вимовити, виказувати, виказати; (при чтении) вичитувати, вичитати. [Він уже знав їх імена, тільки вимовляв їх якось чудно (М. Лев.). Як ото вони кажуть, до я так не викажу (Переясл.). Як його вичитувать треба? (О. 1862)]. -сить растягивая - з протягом вимовляти. Произносимый - промовлюваний, вимовлюваний, проказуваний, виголошуваний; вимовлюваний, виказуваний. Произнесённый - промовлений, вимовлений, проказаний, виголошений, виречений, проречений, виповіджений; вимовлений, виказаний. -ться -1) промовлятися, бути промовленим, вимовлятися, бути вимовленим, проказуватися, бути проказаним, виголошуватися, бути виголошеним, вирікатися, бути виреченим, прорікатися, бути прореченим;2) (выговариваться) вимовлятися, бути вимовленим, виказуватися, бути виказаним. [Як вимовляється слово «життя» в Галичині?].* * *несов.; сов. - произнест`и1) ( выговаривать) вимовля́ти, ви́мовити, прогово́рювати, проговори́ти, промовля́ти, промо́вити2) (говорить, высказывать) вимовля́ти, ви́мовити, промовля́ти, промо́вити; (несов.: сказать) сказа́ти; (речь, тост) виголо́шувати ви́голосити; (стихи, команду) прока́зувати, проказа́ти
См. также в других словарях:
по-якомусь — присл. Якоюсь мовою … Український тлумачний словник
процесор — а, ч. 1) Центральний пристрій в ЕОМ, що обробляє інформацію та управляє всім обчислювальним процесом. || Пристрій для обробки даних. •• Інтерфе/йсний проце/сор спеціалізований процесор, що забезпечує діалоговий доступ до потужного обчислювального … Український тлумачний словник
Украинская держава — У этого термина существуют и другие значения, см. Украина (значения). У этого термина существуют и другие значения, см. Украинская держава (значения). Украинская Держава укр. Українська Держава II Гетманат … Википедия